Історична довідка

Станція «Охтирка» – вантажно-пасажирська станція п’ятого класу Сумської дирекції Південної залізниці, кінцева на одноколійній неелектрикованій лінії Кириківка- Охтирка, яка налічує більш ніж столітню історію.

XIX століття – час колосальних технічних винаходів, головний напрямок промислового перевороту транспортній галузі, рушійна сила в економічному розвитку та модернізації суспільства. Одне з найважливіших досягнень ХІХ століття – локомотив з самостійною паросиловою установкою, що пересувалася по рейковій залізниці.

Починаючи з проведення першої залізної дорожньої лінії загального користування Стоктон – Дарлінгтон в 1825 році, Європа вже до середини XIX століття покрилася густою мережею залізниць. До нашої країни новий вид транспорту прийшов із запізненням. Стратегічне і господарське значення залізних доріг було правильно усвідомлено всередині ХІХ століття. З цього моменту було ініційовано широкомасштабне будівництво залізних доріг з задіянням як державних коштів, так і власного капіталу.

Через територію нинішньої Сумщини перша залізна дорога пройшла у 1868 році, коли було завершено магістраль Київ – Курськ. У місті Охтирка перша залізна дорога пройшла у 1895 році. Пролягала вона на землях, які належали купцю З.І.Виноградову. Новозбудована станція отримала назву «Охтирка».

У 1891 році за ініціативи цукрозаводчика Павла Харитоненка, який мав дослідні поля поблизу Охтирка перед урядом ініціюється будівництво ширококолійної залізничної гілки до міста Охтирка. Серйозну конкуренцію складали прагнення опонента цукрозаводчика Леопольда Кеніга прокласти залізницю через місто Тростянець. Ініціативні та дієві Почесні громадяни міста Охтирка брати Федір та Матвій Курили з предводителем Охтирського дворянства бароном Михайлом Павловичем фон Раденом виклопотали перед урядом прокладання лівим берегом ріки Ворскла, через Охтирку залізниці, яка б з’єднала Курсько-Харківську залізницю з портом Балтійського моря – Лібавою й проходила між Бєлгородом та Гадячем.

Будівництво залізниці розпочалося у 1893 році. У 1894 році споруджується ширококолійний залізничний шлях до Охтирки.

У 1899 році за ініціативою охтирських купців Курил була прокладена залізниця, що з’єднала станцію «Охтирка» з містом, а також був побудований залізничний вокзал; станцію «Охтирка» перейменували на «Кириківку», а новозбудована станція отримала назву міста. Про це свідчать документи Охтирського повітового земства того часу. Зокрема, «Розклад дорожніх дільниць Охтирського повіту на 1899 рік», в якому колишня станція «Охтирка» вживається під новою назвою.

Під’їзний шлях «Кириківка – Охтирка» прокладався за рахунок коштів міністерства шляхів сполучення. Землі, повз які проходила залізниця, частково перебували у володінні охтирських поміщиків. На викуп цієї смуги відчуження повітове земство, правда, в порядку позики, вилучило п’ять тисяч карбованців.

Важко зараз навіть уявити, скільки праці було покладено, щоб у ті часи з’явилися ці кілометри «чугунки». Та й перші потяги не радували швидкістю і комфортом. Вагони на стиках рейок трясло, наче вози на бруківці. Але то вже був величезний крок вперед у розвитку техніки.

Важко переоцінити значення появи нового виду транспорту в Охтирці. Одним з перших відчули віддачу торговці борошном. В той час чумаки возили борошно на продаж в Італію – можна уявити, що то був за «товарооборот».

Відразу після прокладення залізниці до міста власник Журавлянських земель Г.Бразоль, а також гласні І.Шиманов та З.Виноградов виступили з пропозицією клопотання перед урядом про продовження під’їзного шляху до Гадяча, що й було підтримано Охтирськими повітовими земськими зборами.

З’єднувальну гілку «Охтирка – Гадяч» планувалося прокласти в обхід Чупахівки. Залізниця мала прямувати з Охтирки від Розкопів на Лантратівку – Козачий Яр – Софіївку – Голубівку – Веприк і підійти до Гадяча з південного сходу. Де мала з’єднатися з під’їзним шляхом «Лохвиця – Гадяч».

Та, на превеликий жаль, ні з’єднувальна залізниця «Томарівка – Грайворон – Кириківка» ні гілка «Охтирка – Гадяч» так і не були побудовані. Справа в тому, що наприкінці 90 – х рр. ХІХ ст. в державі розпочалася криза. А тому протягом кількох років питання побудови цих залізниць не піднімалося. Охтирське повітове земство повернулося до цієї справи лише на початку ХХ ст. У 1918 році розпочалася підготовка земельного полотна від Охтирки до Гадяча, але вже по новій трасі. Залізниця мала пройти через село Стару Іванівку, Олешню, підійти до Чупахівки, а від неї простягнутися через Комиші до Зінькова, що відповідало інтересам власників Чупахівського цукрового заводу. У 1934 році Охтирським районом прокладено 44 кілометри ширококолійного залізничного шляху та 40 кілометрів вузькоколійного. У роки Другої Світової війни станція «Охтирка» була пошкоджена. По закінченню війни швидко відновлюється та стає частиною магістральною лінією Харків-Суми.

У 1957 році з початком видобутку нафти на Охтирщині стає найважливішою вантажною станцією Південної залізниці з транспортування нафтоналивних вантажів. Побудована нафтоналивна естакада та під’їзний шлях нафтоналивної ділянки підприємства «Охтирканафтогаз». Залізничною станцією «Охтирка» відправляють вантажі підприємства міста. У 2000 році побудована сучасна товарна контора. У 2007 році почав курсувати рейковий автобус Охтирка-Суми.

З 1 до 8 березня 2022 року російська авіація тричі бомбардувала залізничну станцію «Охтирка». Пошкоджені товарна контора, колії, цистерни, магазини, чотири багатоквартирні будинки залізничників, лінії та стовпи електромереж, житлові приватні будинки біля вокзалу.

https://www.youtube.com/watch?v=7U9usB863ms&t=92s посилання на відео сюжет  «Охтирка: розтрощені будинки, обстріляні дитячий садок та ТЕЦ»