До 75-річчя Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. О.П.Берест

Олексій Прокопович Берест народився 9 березня 1921 року у селі Горяйстівка, що на Охтирщині. Село веде свою історію від хуторця, який виник неподалік козацького містечка Олешня у кінці ХVII – на початку ХVIII ст. Свою назву воно отримало від прізвища поміщиків Горіястових, які ним володіли, але мешкали по сусідству. Український історик та краєзнавець Г. М. Іванущенко, досліджуючи родовід нашого відомого земляка, знаходить у метричних книгах та ревізьких казках (переписах населення) Олешні відомості про його прапрадіда Григорія Степановича Береста, які датуються 1837 роком. Його п’ятий син, Яків Григорович, – прадід Прапороносця.

У великій сім’ї Прокопа Никифоровича та Христини Вакумівни Берестів було шістнадцятеро дітей, одинадцятим із них і був Олексій – майбутній Герой України, свідоме життя якого почнеться зі смерті батьків від голоду та тих поневірянь, які зазнав український народ у жорстоких 30-х роках ХХ століття. Через декілька років молодий Олексій Берест вивчиться на тракториста та буде завзято працювати у рідному селі. Мине зовсім небагато часу і цілеспрямований юнак отримає перший урок зрілості, прикриваючи від куль командира батальйону під час бою на фронтах провальної радянсько-фінської війни. До штурму рейхстагу та свого найвідомішого подвигу Олексій Берест вже стане відважним і рішучим професійним воїном, командиром, якого любили і поважали бійці, по-особливому називаючи «Батею». За спиною і навчання у військово-політичному училищі, і бойовий шлях заступника командира у 3-му батальйоні капітана Степана Неустроєва, 756-го стрілецького полку, 150-ї стрілецької дивізії 1-го Білоруського фронту. Наш земляк брав участь у боях за Польщу, на річці Одері та у поході на Берлін.

Щодо його участі у піднятті прапору над Рейхстагом слід зазначити, що для кожної із дев’яти дивізій, які вели бої у центрі Берліна, виготовили відповідні прапори. Проте прапор під № 5, який був переданий батальйону Неустроєва і був встановлений на даху Рейхстагу о 21 годині 50 хвилин 30 травня 1945 року, і є Прапором Перемоги. На основі звітів воєначальників керівництву Кремля, розповідей очевидців та спогадів тих, хто знав Героя особисто, можна зробити досить об’єктивні висновки про те, що саме Олексій Берест встановив цей своєрідний символ закінчення війни. Крім того, він був на чолі тих, хто вдало очолив парламентарів під час переговорів із залишками оборони німецького парламенту і врятував таким чином багато життів.

Після закінчення війни демобілізований Олексій Берест оселився у м. Ростов-на-Дону (РФ), звідки була родом його дружина Людмила, та довгий час пропрацював бригадиром слюсарів-ремонтників на «Ростсільмаші». Наш земляк був особливою людиною: добрий та чуйний до чужого горя, він ніколи не відмовляв у допомозі, був справедливим і чесним, любив правду, за яку пізніше і поплатився. У 1953 році, за сфабрикованою кримінальною справою, засуджений на 10 років позбавлення волі.

Після закінчення терміну ув’язнення Олексій Прокопович повернувся до Ростова і продовжив працювати простим робітником на заводі, іноді навідуючись у рідне село Горяйстівку, де його чекали рідні та друзі. А ще – ціла ватага сільських хлоп’ят, яким так подобалося слухати, сидячи на колінах героя, про подвиги та звитягу простих радянських солдат. Життя О. Береста трагічно обірвалось у 1970 році. Ввечері 3 листопада Олексій Берест врятував п’ятирічну дівчинку з-під коліс електрички, здійснивши свій останній подвиг. Але сам зостався нерухомим на залізничній колії, далеко від своєї Батьківщини.

Копію Прапора перемоги з написом «150-я стрелковая ордена Кутузова II степени Идрицкая дивизия 79-го стрелкового корпуса 3-й ударной армии 1-го Белорусского фронта» (на зворотньому боці полотнища у нижньому куті маємо напис “№ 5”) можна побачити у нашому краєзнавчому музеї. В Охтирському музеї також експонуються особисті речі Героя, його табельна зброя, автобіографія, листи та фото. Одним із головних напрямків роботи співробітників музею є завдання по збереженню пам’яті про О. П. Береста, увіковічення його подвигів. Цікавою до перегляду є документальна стрічка «Вони закінчили війну», проект телеканалу ICTV, випущений у травні 2018 року.