У ПЕКЛІ ВІЙНИ СТРАШНО, АЛЕ ПОКИНУТИ БЕЗЗАХИСНИХ ЛЮДЕЙ – ЩЕ СТРАШНІШЕ
З початку військової агресії рф працівники комунальної установи «Охтирський міський територіальний центр соціального обслуговування населення» стійко та відважно залишилися на своїх постах.
Важкий та відповідальний тягар ліг на плечі соціальних робітників. Ризикуючи власним життям, ці берегині піклувалися про підопічних установи та мешканців Охтирської громади, зокрема про осіб шановного віку і маломобільні верстви населення, які самотужки не могли подбати про себе та свою безпеку.
ДІТИ ЗАЛИШАЛИ СВОЇХ СТАРЕНЬКИХ БАТЬКІВ
Олена ШЕЙКО розповідає:– «Я до останнього не вірила, що буде війна… Коли в місто 24 лютого 2022 року зайшли орки, почалися жахливі дні та місяці: хаос, руйнування, трупи, військова техніка, постріли… винищувачі у повітрі, які літали так низько, що видно було пілотів у кабінах. Але найстрашніше – те, що у перші ж дні війни люди залишали своїх стареньких батьків, першочергово рятуючи себе та своїх дітей. Люди тікали від цього жаху, ховалися у підвалах. І в той час наш колектив на чолі з директором Лілією НЕОФІТНОЮ прийняв спільне рішення – працювати.
Ми не могли залишити літніх людей без харчових продуктів, без необхідних ліків, без підтримки. Нагадаю, що магазини працювали вибірково та обмежений час. Треба було під обстрілами йти в центр міста придбавати продукти, ліки й розносити.
Працювали щодня без вихідних, наші соціальні робітники брали кількох своїх підопічних до себе на проживання. Безпомічних людей, серед них були і онкохворі, лежачі, з порушенням слуху та зору розмістили на проживання у садочки та будинок-інтернат для людей похилого віку. У всьому ми знаходили підтримку команди Охтирської міської ради», – розповідає пані Олена.
ВИТЕРЛА СЛЬОЗИ ТА ВИЙШЛА НА РОБОТУ Тетяна ЄМЕЦЬ розповіла про соціального робітника Людмилу БРОВКО, в якої 8 березня 2022 року було повністю зруйноване житло під час бомбардування залізничного вокзалу. Їй пощастило залишитися живою.– “Я ніколи не забуду її сліз, болю від пережитого стресу… У її помешканні був щойно зроблений ремонт, кошти на який заощаджували впродовж життя. Не дивлячись на пережите, пані Людмила не зламалася… витерла сльози та вийшла на роботу допомагати людям. Окрім своїх підопічних Людмила БРОВКО ще надавала соціальні послуги в садочку «Струмочок», прала у льодяній воді речі прикутих до ліжка охтирчан, доглядала, допомагала готувати їжу. Під постійними обстрілами доставляла гуманітарну допомогу, хліб, ліки, заспокоювала, для кожного знаходила добре слівце”.
ДЯКУЄМО КОЛЕКТИВУ ЗА СТІЙКІСТЬ, ЛЮБОВ ДО РІДНОГО МІСТА ТА ДОПОМОГУ ЛЮДЯМ.