До 75-річчя Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Барданов О.І.

Барданов Олександр Іванович – командир батареї 1251-го гарматного артилерійського полку 39-ї гарматної артилерійської бригади 17-ї артилерійської дивізії 7-го артилерійського корпусу прориву 27-ї армії Воронезького фронту, старший лейтенант.

Народився 2 вересня 1920 року в місті Москві в сім’ї робітника-залізничника. У 1928-1937 роках навчався в середній школі, а потім в 4-й Московській спеціальній артилерійській школі. Займався спортом. Відмінно плавав, займався боротьбою.

У Червоній Армії з 1940 року. 22 червня 1941 року закінчив 2-ге Ленінградське артилерійське училище. Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. У червні 1941 року курсант-артилерист Барданов разом з училищем відійшов під Ленінград від оточеного німцями Талліна. В Ленінграді 22 липня 1941 року наказом наркома оборони № 0230 Барданову було присвоєно звання лейтенанта.

Восени 1941 року Барданов був направлений під Москву, в місто Дмитров, в окремий артдивізіон і призначений на посаду командира вогневого взводу. Брав участь в боях за канал імені Москви, потім у зимовому наступі радянських військ 1941-1942 років.

У 1942 році Барданов знову був переведений під Ленінград на Волховський фронт. Майже півтора року захищав Ленінград.

У квітні 1943 року, напередодні боїв на Курській дузі, Барданов був призначений командиром гарматної батареї в 17-у артилерійську дивізію 7-го корпусу прориву 27-ї армії Воронезького фронту.

19 серпня 1943 року в боях під Охтиркою Барданов був важко поранений і потім 5 місяців знаходився на лікуванні в госпіталі міста Свердловська.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 9 жовтня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з нацистськими загарбниками і виявлену при цьому відвагу і геройство, старшому лейтенанту Барданову Олександру Івановичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2772).

Весною 1944 року він повернувся в свою частину. Пройшов Україну, Польщу, Німеччину, Чехословаччину.

Перемогу зустрів 12 травня 1945 року під Прагою.

У 1951 році закінчив Військову академію імені М.В.Фрунзе. Служив у Збройних Силах СРСР. У 1967 році полковник Барданов звільнився в запас. Працював старшим інженером НДІ економіки і економіко-математичних методів планування.

Жив  у Мінську. Очолював Мінську Раду ветерані війни. Помер 19 серпня 2011 року.

Нагороджений орденами Леніна, Вітчизняної війни 1-го ступеня, 2-ма орденами Червоної Зірки, українським орденом «За заслуги» 3-го ступеня, медалями.

Звання почесного громадянина міста Охтирки присвоєно Барданову Олександру Івановичу за особисту участь в боях в районі колишнього радгоспу «Ударник» під час звільнення Охтирщини від нацистських загарбників (рішення виконкому Охтирської міської Ради депутатів трудящих 1983 року).