22 червня – День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни
Сьогодні, 22 червня, у міському парку біля пам’ятника загиблим воїнам зібралися не тільки керівники міста та району, але й громадські активісти та містяни, аби вшанувати світлу пам’ять наших земляків, життя яких обірвала Друга світова війна.
22-е червня 1941-го року, 4:00 ранку, мить …, і шквал крові, болю і смерті. Він тривав кілька довгих років, одних із самих довгих років в житті тих, кому вдалося пережити весь цей жах на нашій землі. А багатьом не вдалося. Не судилось пережити цю мить, адже це тільки мить у тисячолітній історії всього нашого людства. Горем і болем ця мить увірвалась в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю.Звістку про початок війни охтирчани почули того ж дня о 12 годині з інформаційного повідомлення уряду, яке пролунало з гучномовця, розміщеного на поштовому відділенні в центрі міста (нині – приміщення ДНЗ «Охтирський центр ПТО»). Організовано пройшли мобілізація і призов, які дали змогу з 23 червня по 15 жовтня направити в діючу армію 19 тис. охтирчан, серед них понад 2 500 тисячі пішли добровільно; 8 400 – в діючу армію. Тих, що пішли на фронт, на виробництві замінили жінки, підлітки, літні люди.Більшість промислових підприємств міста були евакуйовані в глибокий тил. Ті промислові підприємства міста, які ще не евакуювалися, почали випускати продукцію для фронту. Труболиварний завод освоїв виробництво корпусів мін та снарядів. Швейна фабрика перейшла на пошиття військового обмундирування. З працівників лікарні був сформований медсанбат, ученицям медичної школи медсестер достроково видали довідки про навчання. До фонду оборони було зібрано 35 млн. карбованців. У місті і районі було обладнано 6 госпіталів для прийому поранених.У стінах колишнього Свято-Троїцького монастиря було розгорнуто підготовку новобранців.При Охтирському РВК був створений збірний пункт, начальником якого був призначений Дмитро Омелянович Брень, який залишався на своєму посту до приходу окупантів.У вересні 1941 року в місті Охтирка були сформовані 295-а, 81-а стрілецькі дивізії та 34-а мотострілецька бригада, які брали участь у боях на території району, – за інформацією Охтирського краєзнавчого музею.
Сьогодення історії нашої держави навчає нас особливо гостро усвідомлювати ціну свободи, миру та безпеки. Тож священним обов’язком кожного із нас є – навіки зберегти пам’ять про тих, хто відстояв зі зброєю в руках наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний вибір.
Вічна пам’ять загиблим. Честь і слава живим героям!
