Профорієнтація
Профорієнтація в державній службі зайнятості
Професійна орієнтація у Державній службі зайнятості та її територіальних органах здійснюється у рамках реалізації державної політики зайнятості населення відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та спрямована на:
– створення умов для реалізації конституційних прав громадян на вільний розвиток особистості, на працю, вільний вибір професії та роду трудової діяльності;
– задоволення потреб всіх соціальних груп та вікових категорій населення в отриманні доступних профорієнтаційних послуг належної якості;
– підвищення рівня зайнятості населення і якості трудового потенціалу держави.
Завдання профорієнтаційної роботи у Державній службі зайнятості:
– забезпечення умов для оптимізації професійного самовизначення особи, вибору або зміни нею виду трудової діяльності, професії, кваліфікації, роботи та/або напряму подальшого навчання;
– сприяння досягненню балансу між професійними якостями, уподобаннями та індивідуальними особливостями людини і потребами ринку праці у працівниках відповідних професій і кваліфікацій;
– сприяння підвищенню соціальної та професійної мобільності особи, мотивації до легальної зайнятості в Україні, реалізації індивідуального потенціалу особистості;
– формування конструктивної поведінки особи на ринку праці.
Профорієнтаційні послуги особам
Профорієнтаційні послуги надаються усім соціальним групам та віковим категоріям осіб, які звернулися до центрів зайнятості, а також групам осіб, які потребують професійної орієнтації, за письмовим зверненням їх представників до центрального та/або територіальних органів. Звернувшись до центрів зайнятості громадяни мають можливість отримати профінформаційні та профконсультаційні послуги, взяти участь у професійному відборі на замовлення роботодавця.
Участь у групових консультаціях, семінарах та тренінгах надає можливість особам ознайомитися зі станом ринку праці, особливостями працевлаштування, законодавством про зайнятість, змістом професій, шляхами й можливостями професійного навчання, відкриття власної справи, оволодіти методами пошуку роботи, підготовки та проведення співбесід з роботодавцями тощо.
З метою допомоги особі у виборі нової професії та профілю професійного навчання проводяться індивідуальні профконсультації. За згодою або вимогою клієнта проводиться профконсультація із застосуванням психодіагностичного тестування з метою визначення професійноважливих якостей та допомоги у виборі професії, напрямів профнавчання.
Державна служба зайнятості надає профорієнтаційні послуги на замовлення роботодавця
Одним із напрямів роботи служби зайнятості з роботодавцями є послуги з організації та проведення професійного відбору необхідних працівників відповідно до особливостей певного виробництва, вимог робочого місця. Проведення професійного відбору обумовлене необхідністю отримання прогностичної оцінки відповідності наявних професійних і індивідуальних особливостей людини вимогам певної професійної діяльності або профнавчання.
При діагностуванні визначаються наступні професійно-важливі якості людини: швидкість реакції, особливості уваги, стабільність емоційних процесів, сила та витривалість нервової системи, а також ділові якості, що визначаються роботодавцем.
Для допомоги роботодавцям у підборі кваліфікованих кадрів служба зайнятості також організує проведення персональних зустрічей з претендентами на вакантні посади.
Якщо роботодавцю необхідно у короткий термін підібрати кадри, центри зайнятості організують та проведуть міні-ярмарки вакансій, презентації професій та навчальних закладів, де роботодавець має можливість особисто підібрати працівників на вакантні посади.
Вибір професії – вибір майбутнього
Щороку перед випускниками шкіл постає проблема вибору майбутнього. Саме майбутнього, тому що від правильності обраної дороги зараз залежить багато в чому те, як складеться життя потім. Професія визначить у майбутньому соціальний статус, і затребуваність у житті, і навіть рівень матеріального добробуту. Причому іноді питання стоїть не куди піти вчитися, а чи варто здобувати вищу освіту взагалі.
Що порадити випускникові і його батькам? Звичайно ж, всерйоз замислюватися над тим, ким бути, варто було класі в дев’ятому, чи у десятому. Причому, одного «хочу» тут явно недостатньо. Необхідно тверезо оцінювати ті якості, якими наділила дитину природа та батьки. Адже, якщо в неї виражені здібності до точних наук, посидючість і акуратність, навряд чи варто йти в артисти.
Поради батьків і друзів можуть виявитися й корисними, і шкідливими одночасно, тому що вони, звичайно, можуть допомогти вибрати «напрямок руху», але що буде потім, якщо зроблено помилковий вибір? Все-таки вирішувати потрібно самостійно самій дитині, тому що навряд чи хтось інший, навіть батьки, зможуть зрозуміти, що ж саме подобається найбільше та до чого лежить душа.
Можливо, батьки давно вирішили, ким повинна бути їхня дитина, тільки все-таки варто замислитися, чи мають вони право приймати за неї рішення. Цілком можливо, що обрана батьками професія затребувана й обіцяє в майбутньому матеріальний добробут, але навряд чи будуть щасливі ваш син або дочка, якщо їхнє покликання зовсім в іншому.
Часто основним аргументом буває безапеляційне – «нам видніше». Можливо, це й так. Але, зрештою, людина має право зробити помилку. І якщо не надати їй цієї можливості, вона буде все життя страждати через те, що не зробила кроку до виконання своєї заповітної мрії. І де істина, хто знає?
Якщо ж батьки хочуть надати дитині реальну допомогу, особливо, якщо вона дотепер не визначилася з вибором «життєвої дороги», потрібно допомогти їй відповісти на запитання:
– до чого вона має схильність, що вміє робити, які заняття їй приємні?
– що вона знає про професію, яку вибрала, або чим хотіла б займатися в принципі?
Отже, припустимо, потенційний студент визначився зі спеціальністю. Далі починається найскладніше – вибір ВНЗ. Вибираючи навчальний заклад, обговоріть разом з дитиною:
– що для вас важливіше: «фундаментальна» якість освіти або прикладні знання?
– чи є в родині гроші на навчання?
Обов’язково варто оцінити реально можливість вступу: тобто поцікавитися, яким був конкурс у минулі роки? Якщо мова йде про вступ дитини до ВНЗ не цього літа, неодмінно поцікавтеся розкладом вишівських підготовчих курсів.
Визначивши теоретично можливі місця навчання, варто з’їздити до кожного з них і оглянути все на місці. Буває, що людина відразу почуває: щось є особливо привабливе для неї в самій аурі цього ВНЗ, в той час як атмосфера іншого викликає незрозуміле занепокоєння та дискомфорт. Це той випадок, коли не варто зневажати інтуїцією.
Справа трохи спрощується, якщо абітурієнт вибрав професію, яку можна здобути лише в декількох ВНЗ – тоді коло пошуку звужується. До таких професій належать, наприклад, археологи, хірурги, актори та дипломати. Правда, конкурс у таких ВНЗ зазвичай більший. Якщо ж обрану спеціальність можна здобути в багатьох навчальних закладах, варто оцінювати й інші речі, наприклад, наскільки затребувані випускники даного ВНЗ на ринку праці.
Звичайно, виникне й питання – державний або приватний ВНЗ вибрати? Однозначної відповіді тут не буде. З одного боку, державна освіта дотепер вважається «надійнішою» за приватну, тому що практично в будь-якого державного ВНЗ набагато довша історія, тобто є й досвід роботи, і традиції. А приватні ВНЗ почали з’являтися тільки після «перебудови», і їхній вік, як правило, не більший 10-12 років. Тому дотепер є деяка недовіра до приватних ВНЗ. Тож не лякайтеся приватного ВНЗ, але обов’язково, перш ніж подати до нього документи, поцікавтеся наступними моментами:
– чи акредитована навчальна програма даного ВНЗ;
– чи видається в ньому диплом державного зразка; – в яку суму обійдеться навчання в ньому.
На жаль, практично в усіх приватних інститутах за навчання треба платити, причому чимало. Якщо ж платити за навчання вашій родині не по кишені, то дорога одна – до державного ВНЗ. Звичайно, вступити на «безкоштовне» відділення нелегко, але спробувати все-таки варто – принаймні, ваша доля не буде залежати від того, чи зможете ви в черговий раз внести велику суму на навчання. У багатьох абітурієнтів і їхніх батьків викликає здивування, чому вищі навчальні заклади називаються по-різному: університет, академія, інститут. Проте навряд чи варто вибирати навчальний заклад за статусом або назвою. В остаточному підсумку, головне – це ті знання, які там можуть дати.
Роль батьків у професійному визначенні власної дитини
Шановні батьки!
Якою буде наша країна через 10-20 років – це значною мірою залежить від вас. Саме ваші діти невдовзі будуть забезпечувати добробут суспільства. Суспільство покладає свої надії на вас, тому що ви, маючи авторитет у дітей, можете вплинути на прийняття відповідального рішення щодо вибору професії. Ось чому є важливою ваша поінформованість щодо сучасних потреб ринку праці та правил вибору професій.
Для того, щоб допомогти дітям правильно обрати професію, треба:
- вивчити ринок праці, проаналізувати, які професії мають сталий попит;
- створити у дитини якнайширше уявлення про світ професій;
- переконатися в тому, щоб одержана інформація про професію не була односторонньою, неповною; · підтримувати інтерес до обраної професії і створювати атмосферу зацікавленості. Давати зрозуміти дитині, що поважаєте її вибір, і вам не байдуже те, що вона обрала цей напрям;
- стимулювати самостійність та ініціативу дитини у навчанні та саморозвитку, обов’язково підтримувати віру у власні сили;
- вчити дитину ставити чіткі цілі та досягати їх (починаючи від маленьких завдань і поступово їх збільшуючи);
- запропонувати підлітку попрацювати на канікулах. Перспектива заробітку і можливість спробувати свої сили дасть дитині можливість відчути себе самостійною, підготує до прийняття важливих рішень.
Пам’ятайте, що не варто:
– змушувати дитину йти вашим шляхом, навіть якщо у вашій родині всі були вчителями чи лікарями;
– примушувати дитину змінити своє рішення, якщо вважаєте, що вибір її майбутньої професії невдалий. Допоможіть їй з’ясувати, чи справді вона розуміє, чим буде займатися у майбутньому;
– нав’язувати дитині власний досвід (відкиньте принцип «сам працюю в цій сфері і знаю, як це важко, нехай хоч дитині буде легше»);
– вибирати за дитину життєвий шлях, оскільки вибір, зроблений вами, може призвести у майбутньому до невдач, незадоволеності, розчарування;
– нервувати, якщо дитина часто змінює свій вибір. Спробуйте зрозуміти, з чим це пов’язане; – підганяти дитину до вибору, якщо вона ще не знає ким хоче бути. Допоможіть їй виявити те, до чого у неї найбільше лежить душа;
– обирати професію, виходячи з того, що прибуткове на сьогодні; – тиснути на дитину, якщо вибір припаде на непрестижну, непопулярну професію. Головне, щоб людина займалася улюбленою справою. В цьому запорука успіху!
Як обрати професію
Вибір професії – рівняння як мінімум з трьома невідомими. Вирішити його треба таким чином, щоб обрана професія відповідала вашим інтересам, схильностям та здібностям. Найбільш важливим є визначення своїх здібностей. Вони бувають загальні та спеціальні. Загальні здібності людини (цілеспрямованість, зібраність, вдумливість, уважність) потрібні представникам усіх спеціальностей.
Визначити їх досить легко. Напевно, вже зараз ви знаєте, чи відноситесь до уважних, цілеспрямованих або, наприклад, працьовитих. А що таке спеціальні здібності, як їх виявити?
Спеціальні – це здібності, що відповідають конкретним професіям. І, можливо, після знайомства зі спеціальними здібностями вам буде легше вирішити ваше завдання – визначити ту сферу діяльності, яка б у майбутньому приносила вам задоволення. Скажімо, ви хочете стати вчителем, а педагогічних здібностей у вас немає. Можна закрити на це очі і виходити тільки з бажання, але є майже стовідсотковий ризик – ніколи не стати хорошим учителем, у той час, як ви можете стати хорошим токарем, слюсарем чи інженером, тому що володієте технічними здібностями.
ОРГАНІЗАТОРСЬКІ ЗДІБНОСТІ
Як керувати колективом – тема багатьох книг, фільмів, спектаклів. І варто з’явитися якомусь новому герою, як одразу розгорається гаряча дискусія: “Чи відповідає він нашим уявленням про ідеального керівника?”.
Людина повинна досконало знати справу, яку вона організовує. Є такі керівні посади, як головний лікар, головний інженер, головний архітектор. І це не означає, що той, хто зайняв таку посаду, стає старшим над лікарями лікарні, інженерами заводу чи архітекторами. Він має керувати, жити разом з ними, бути одним цілим зі своїм колективом.
І ще одна особливість. Все, що з’являється нове – для лікаря в медицині, для інженера в техніці, для архітектора в архітектурі, керівник повинен дізнаватися першим, до того ж подбати про те, щоб це нове стало надбанням і його підлеглих.
Ну а тепер про те, з чого ж складаються власне організаторські здібності. Керівнику потрібно вміти легко знаходити спільну мову з різними людьми – життєрадісними і похмурими, товариськими і замкнутими, зібраними і розсіяними.
Не буває колективу, що складається з однаково талановитих працівників. Керівник повинен знати особливості кожного і розподіляти роботу так, щоб повніше використовувати індивідуальні якості своїх підлеглих. Керівник повинен бути готовим взяти на себе всю відповідальність за них.
А готовність до відповідальності передбачає вміння критично оцінити свої наміри, плани, дії, відмовитися від початкового рішення. Такі основні складові організаторських здібностей. Маючи організаторські здібності, можна прикласти їх і до громадської діяльності.
ТЕХНІЧНІ ЗДІБНОСТІ
Неодмінний атрибут технічних здібностей – інтерес до техніки, прагнення працювати на машинах, з інструментами, обладнанням. Складові технічних здібностей:
а) здатність розбиратися в кресленнях, схемах, графіках;
б) уміння читати креслення, графіки, жваво представляти реальні об’єкти, що стоять за ними, є дуже важливим для технічних професій;
в) здібності до фізики, математики, хімії. Техніка тісно пов’язана з цими науками. Від вас потрібні не лише гарне засвоєння математичного матеріалу та пам’ять, а й уміння працювати з цифрами і формулами;
г) здатність розуміти і міркувати, аналізувати і узагальнювати – логічне мислення;
д) розвинута просторова уява – дуже значуща складова технічних здібностей.
ПЕДАГОГІЧНІ ЗДІБНОСТІ
Розвинена мова. Рушійна сила роботи педагога – любов до дітей. Педагог впливає на дітей в основному за допомогою слів. Тому його мова повинна бути ясною, чіткою, емоційною. З дітьми треба вміти розмовляти зрозумілою їм мовою.
Доброзичливість. Малята дуже чутливі: навіть необережно кинуте слово може травмувати їх душу, наслідки чого будуть позначатися багато років. З дітьми не повинні працювати недобрі люди, адже рано чи пізно їхні почуття вийдуть назовні, а малюкам на користь це не піде.
Терпіння. Вчителю постійно доводиться стикатися з лінню, нерозумінням, інертністю. Щоб подолати їх у своїх учнях, ні в якому разі не можна дратуватися, кричати, злитися на них. Така реакція лише налаштує дітей проти вас.
Справедливість. У дитячому колективі конфлікти – часте явище. Педагог повинен уміти їх врегулювати таким чином, щоб всі отримали по заслугах. Діти повинні бачити в особі свого вчителя справедливого суддю, довіряти йому. Найкращий спосіб перевірити, чи можете ви бути педагогом – це влаштуватися на час канікул вожатим у дитячий табір чи спробувати попрацювати з молодшими школярами. Тільки так можна зрозуміти, чи є професія вчителя вашим покликанням, чи ви просто любите спостерігати за дітьми з боку.
Здібності до мистецтва. Здібності до творчих професій, як правило, закладені в людині від природи. Ви або можете добре малювати, співати, грати на музичних інструментах, або цього позбавлені. Відповідайте собі чесно: чи є у вас схильність займатися мистецтвом, чи подобається це вам, чи виходить? Якщо ні, то краще пошукати щось інше. Якщо ж ви твердо упевнені в позитивній відповіді і по-справжньому захоплюєтеся творчістю, то вам знадобиться ще цілий ряд якостей, необхідних для досягнення високого професійного рівня.
Цікавість до внутрішнього світу людини. Справа в тому, що без інтересу до внутрішнього світу людини неможливо зробити гарний літературний переклад. Перекладаючи роман, повість, оповідання, мало підставляти замість іноземних слів відповідні слова рідної мови – так може вийти сухий, неживий переклад, яких, на жаль, чимало в літературі. Про кого йде мова в більшості фільмів, книг, пісень? Правильно – про людину. Її радощі, переживання, думки. Отже, митець прагне зрозуміти почуття людей, розібратися, якими мотивами керуватися у своїх вчинках.
Висока емоційність. Щоб яскраво передати почуття своїх героїв, спочатку потрібно перейнятися ними самому, подумки поставити себе на місце власних персонажів, буквально всім своїм єством відчути, що відчувають, про що думають, чим живуть його герої.
Розвинута творча уява. Твір мистецтва спочатку народжується у голові художника, музиканта, письменника, а вже потім втілюється у формі тексту, нот чи картин.
Образне мислення. Творча людина повинна вміти узагальнювати різні явища, події, почуття, проводити паралелі між ними і втілювати в оригінальний художній образ. Оригінальність – ознака майстерності. Хороші художники напишуть один і той же пейзаж абсолютно по-різному; відрізняється і виконання співаками однієї і тієї ж пісні.
Спостережливість. Авторові не доводиться нічого вигадувати. Сюжети йому підкидає саме життя – головне їх не пропустити.
Крім перерахованих вище здібностей, потрібних кожному працівникові творчих професій, є ще й здібності, необхідні в окремих видах мистецтва:
для музиканта це чудовий музикальний слух, чуття ритму;
для художника – яскравість зорового сприйняття, відчуття форми, кольору, простору;
для актора – виразність міміки, пластики, чітка дикція, вміння перевтілюватися;
трудівникам пера – письменникам, журналістам, перекладачам – знадобиться багатий словниковий запас, здатність чітко висловлювати свої думки на папері.
Отже, щоб зрозуміти, чи є у вас здібності до творчості, подумайте над запропонованими нижче питаннями:
Чи намагаєтесь ви зрозуміти, оцінити вчинки людей, розібратися в людських почуттях, чи є у вас до цього інтерес?
Чи відчуваєте настрій, мрії, бажання тих, хто живе поруч з вами?
Чи вмієте співпереживати? Чи радієте успіхам товариша?
Помічаєте незвичайні факти та явища?
Можете фантазувати?
Чим більше буде позитивних відповідей, тим вищий ваш творчий потенціал.
Післямова
Діагностика власних здібностей – справа тонка. Цілком ймовірно, що ви не знайшли у себе перераховані вище здібності. Не лякайтеся. Це нормально. По-перше, люди, які володіють повним набором якостей тільки для однієї професії зустрічаються рідко – один з тридцяти. Називається це покликанням. Решта, як правило, мають набір якостей, які однаково підходять для кількох професій, а відсутні здібності їм доводиться або виробляти в собі шляхом постійних тренувань, або компенсувати чимось іншим. Насторожитися треба, якщо ваші здібності аж надто явно не стикуються з вимогами професії, яку хочете обрати. Прислухайтеся до себе, і все обов’язково вийде. Удачі вам!
- Спробуй визначити, що тобі більше до вподоби:
- Ти комунікабельний, доброзичливий, витривалий, любиш спілкуватися й допомагати іншим? Тоді тобі варто обрати такі спеціальності як лікар, психолог, вчитель, бібліотекар, міліціонер, юрист та ін., що передбачають співпрацю з людьми.
- Тебе цікавлять закони природи, ти легко переносиш складні погодні умови? Зупини свій вибір на геології, географії, агрономії, мікробіології, ветеринарії, лісовому господарстві.
- Тебе ваблять машини, механізми, засоби зв’язку, апарати? Тобі підійде фах інженера, водія, токаря, швачки. Перелік професій для осіб, котрі люблять лагодити механічні, електричні чи електронні пристрої важко перерахувати, оскільки сучасна техніка різноманітна та цікава настільки, що кожний, хто вбачає у технічних системах більше змісту, ніж, наприклад, у бактеріях і мікробах, може знайти свою нішу.
- Якщо ти потребуєш розвивати художній смак, тоді тобі шлях у сферу мистецтва. Схильність до творчості здебільшого проявляється ще у дитинстві. Але, щоби стати модельєром, дизайнером, режисером, реставратором чи артистом, треба довго та наполегливо вчитися. Така праця потребує повної самовіддачі.
- Можливо, тобі цікаво вправлятися з цифрами? Пов’яжи трудову діяльність із бухгалтерською сферою, навчайся на програміста, економіста або обери іншу справу, що буде до душі. За будь-яких обставин намагайся визначити майбутню професію ще до закінчення школи, тоді випускний вечір дійсно стане перехідним етапом у майбутнє цікаве життя.
Інновації в сфері профорієнтації
Дієва система професійної орієнтації населення є тим фактором, що допомагає багатьом не тільки самовизначитися професійно, а й віднайти своє місце на ринку праці шляхом індивідуального вибору професії. Адже реалізація нашими краянами творчого потенціалу в професійній сфері сприяє і гармонійному розвитку особи, й економічному зростанню країни. Нинішні реалії диктують нові вимоги до ведення профорієнтаційної роботи серед населення. Її стиль й методи постійно удосконалюються, розробляються нові форми діяльності, застосовуються нові технології та форми роботи. Які ж інноваційні розробки впроваджені в сфері профорієнтації? Зупинимося на них детальніше.
- Програмно-апаратний комплекс «Профорієнтаційний термінал» – це молодіжний профорієнтаційний Інтернет-портал, доступ до якого здійснюється через спеціальні електронні пристрої (тач-скріни). Фактично термінал є сучасною формою та дієвим інструментом здійснення професійної орієнтації школярів, оскільки передбачає ознайомлення учнів, їхніх батьків і вчителів із змістом професій, їхніми вимогами до працівника, шляхами одержання фаху та умовами професійного навчання, станом і перспективами ринку праці, основами законодавства в сфері зайнятості та трудових відносин, послугами державної служби зайнятості.
- Мобільний центр профорієнтації. Ця інновація створена на базі транспортного засобу й оснащена спеціальним обладнанням. Пересувний мобільний центр профорієнтації дозволяє активізувати виїзне обслуговування молоді у сільській місцевості, провадити профорієнтаційну роботу у найбільш відділених місцях навчання та проживання, охопити профорієнтаційними заходами максимальну чисельність учнів та надавати дієву допомогу молоді у професійному самовизначенні.
- Марафон актуальних професій проводиться для широкого кола учасників: безробітної молоді, соціальних партнерів, учнів шкіл та їхніх батьків. Мета заходу – відновити престиж робітничих професій, сформувати у громадськості позитивне ставлення до здобуття тих ремесел, які актуальні на місцевому ринку праці, а ще – сприяти поверненню молоді після отримання професійної освіти на роботу за місцем постійного проживання батьків. Упродовж двох тижнів, саме стільки, зазвичай, триває марафон, одночасно у всіх міськ(рай)центрах зайнятості відбуваються Дні актуальних професій, презентуються затребувані на ринку праці спеціальності й навчальні заклади, де їх можна здобути, організовуються професіографічні екскурсії на підприємства, зустрічі з представниками різних професій та працедавцями.
- День професійного самовизначення – масовий профорієнтаційний захід для школярів Львівщини, котрі стоять на порозі вибору майбутнього фаху і за допомогою правильної профорієнтаційної підказки зможуть не тільки якнайкраще розкрити свої здібності, але й предметно вирішити актуальну проблему дефіциту кадрів. Профорієнтаційний захід, гасло якого – «Робітнича професія – стабільність сьогодні, упевненість завтра, успішність завжди», має на меті акцентувати увагу учасників на перевагах здобуття робітничих професій. День професійного самовизначення складається з низки заходів: презентацій навчальних закладів, фірм і компаній, індивідуальних консультацій, співбесід з представниками освітніх установ і підприємств тощо.
- Платформа профорієнтації та розвитку кар’єри – «Моя професія: консультаційна мережа». Мета платформи профорієнтації та розвитку кар’єри: надання послуг з профорієнтації у дистанційному режимі. .
Зареєстрованому користувачу надається можливість безкоштовно пройти профдіагностичне тестування в он-лайн форматі без відвідування центру зайнятості, якщо існує потреба у:
– виборі (зміні) професії;
– виборі майбутнього напряму професійного навчання;
– саморозвитку;
– визначенні схильностей до підприємницької діяльності