Ніколи не пробачимо загарбницьку орду за долі покалічені, за сльози і біду

Рівно рік як українці проливають кров у боротьбі за свободу, проживають горе та тисячі трагедій, які рф продовжує щоденно приносити Україні.

Охтирку, невеличке місто недалеко від кордону, хотіли взяти за лічені години. Але міць російської армії виявилась безсилою проти 40-тисячного містечка та його захисників. Через це окупанти почали зрівнювати Охтирку з землею. Найбільш цинічний удар завдали 26 лютого, використавши термобаричну зброю.

Завдано великих руйнувань найбільшому житловому масиву «Дачний”. Багато людей опинилися під завалами, чисельні загиблі та поранені.

Сьогодні, в роковини тих страшних подій, вся Охтирська громада вшановує пам’ять загиблих славних синів і доньок міста. Не існує правильних слів чи слушних моментів, коли мова йде про втрати. Бо це зламані долі конкретних людей, які для своїх рідних були цілим Всесвітом. На жаль, Герої вмирають. Вони здобувають вічне життя та вічну славу, залишаються нашим духовним орієнтиром і прикладом для прийдешніх поколінь українців. Вони залишаються вірними своєму обов’язку, вірними військовій присязі.

З великим болем та великою гордістю згадуємо тих, хто загинув в боротьбі з агресором. Схиляємо голови та розділяємо разом з близькими та рідними біль непоправної втрати. Дякуємо за найбільшу жертву, свідомо віддану своїй державі.

Нехай пам’ять про Героїв згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Віримо в ЗСУ! Віримо в Перемогу!