З ДНЕМ ЗАХИСНИКІВ ТА ЗАХИСНИЦЬ УКРАЇНИ!

Вчора, під час змагань зі спортивного орієнтування, познайомився з хлопчиком років дванадцяти. Він розповів мені про своє хобі – рибалку, про улюблене озеро, а ще про свого тата – військового, за яким дуже сумує. Говорить, що тато приїхав у відпустку лише на 5 днів, хоча міг би відпочити вдома 20 днів, однак пояснив, що не може так довго – треба допомагати побратимам, яким зараз дуже важко.

Цей маленький хлопчик по-дорослому мудро говорить про війну, про нашу дійсність. Як і тисячі наших дітей. Його батько зараз в бою, захищає нашу державу, кожного українця і кожну українку і наближає вирішальний день – день перемоги.

Настане день – закінчиться війна, і я дуже хочу, щоб всі батьки повернулися до своїх домівок живими та здоровими, обійняли своїх рідних і вже ніколи не розлучалися надовго. Цей день настане. День перемоги у війні за свободу для всіх наших людей.

Це майбутнє залежить від конкретних людей. Від тих, хто прямо зараз в окопах і на бойових постах. Сини, брати й батьки. Дочки, сестри й матері. Українці й українки, яким я хочу сказати ДЯКУЮ! Ви – наші герої!

Низько вклоняємося світлій пам’яті полеглих – ми ніколи їх не забудемо. І молимось, аби на цій Алеї Слави не збільшувалась кількість загиблих.

Прокидаючись зранку, розумієш, що кожен такий ранок вимагає від нас рішучості та солідарності з нашим військом. І цей день вкотре нагадує нам про те, що ми повинні підтримувати та дбати про наших Захисників, надавати всю необхідну їм підтримку та ресурси. У запеклих боях воїни наближають перемогу, як тільки можуть, і ми зробимо все, щоб її прискорити. Щоб батько скоріше повернувся до сина.