ЗВЕРНЕННЯ МІСЬКОГО ГОЛОВИ ОХТИРКИ ДО ДНЯ ЗНАНЬ

Розпочинається новий навчальний рік але, на жаль, не закінчилася війна.

Війна – це сувора школа. І в кожного з тих, хто потрапив у її “клас”, свій власний рівень цієї специфічної освіти і свій атестат зрілості.

Чому тепер вчаться українські діти? Новому життю – у прифронтовій зоні, в окупації, на новому місці тут чи у вимушеній еміграції. Онлайн-навчання, нові знайомства, сирени повітряної тривоги, ігри «в наших і москалів», звикання до відсутності тата…

Чого вчаться наші юні охтирчани? Не боятися, багато в чому бути самостійними, вже в старших класах школи серйозно задумуватися про обрання майбутньої професії. Вони стрімко дорослішають. Але залишаються такими ж веселими, життєрадісними, мрійливими – усього цього не в змозі відняти навіть війна.

Вчителі також відкрили в собі численні нові здібності: швидко і якісно організовувати освітній процес в реаліях війни, пройти курси тактичної медицини, плести маскувальні сітки, волонтерити й невтомно працювати задля отримання учнями знань, без яких у нинішньому світі нікуди. І головне – вчать кожну дитину ставати передусім Людиною.

Батьки теж отримали нові знання. Приміром, я усвідомив, як сильно жалкую за тим, що занадто мало часу проводив з донькою. Війна навчила нас, що перш за все варто приділяти увагу найближчим – дітям, сім’ї, родині. Ми їм потрібні.

Вчилося жити й боротися наше місто. Цю нову парадигму можна окреслити як «життя триває». За що ми дякуємо нашим військовим, які вміють захищати життя тих, хто в тилу, і навчили нас усіх зберігати спокій та віру.

Дорогі охтирчани!

Щастя і мирного неба над головою!

Успішного навчального року попри все!

З повагою Павло КУЗЬМЕНКО